Минулого травня дванадцятеро ветеранів американської армії об’єднали зусилля для унікального виклику: вони пронесли прапор США на дистанцію 3000 миль, подолавши шлях від Сан-Дієго до Вашингтона. Команда Red, White & Blue встановила новий рекорд, завершивши естафету Old Glory Ultra менш ніж за 17 днів. Цей подвиг дозволив зібрати понад мільйон доларів на підтримку фізичного та психологічного здоров’я ветеранів. Серед учасників був і Джордан Бак — колишній військовий, а нині спеціаліст з оптимізації виробничих процесів на заводі GE Vernova у Скенектаді (штат Нью-Йорк).

Бак виріс на півночі штату Нью-Йорк. У юності він часто змінював школи й не міг знайти своє покликання. «У мене не було ні чітких планів, ні мотивації, нічого взагалі», — зізнається він. Ситуація почала змінюватися лише після того, як у 19 років він вступив до лав Збройних сил.

Шкільні роки Джордан проводив переважно за кермом велосипеда BMX, катаючись пагорбами. Проте справжню пристрасть до спорту він відкрив для себе під час служби у Форт-Худі (Техас), де щоденні тренування включали біг. Це захоплення залишилося з ним і після чотирьох років військової служби, яку він проходив кавалерійським розвідником у таборі Стенлі в Південній Кореї.

«Після демобілізації я шукав справу, якій міг би повністю присвятити себе», — розповідає Бак. «Я спробував пробігти півмарафон і показав непоганий результат. Потім, прочитавши книгу, я дізнався про ультрамарафонці, які долають 100 миль, і подумав: “Чому б і ні? Я впевнений, що зможу”». Вже скоро він виграв забіг на 50 км, а згодом тріумфував і у шестигонному забігу. «Тоді я зрозумів: треба серйозно вкладатися в цей спорт».

Рух без зупинок

В ультрабігу існує термін «печера болю». Це момент, коли тіло наполегливо сигналізує мозку про необхідність зупинитися. Однак свідоме подолання цього дискомфорту та пошук внутрішніх резервів дають спортсменам новий рівень впевненості. Для більшості людей це звучить жахливо, але Бак вважає саме це головним магнетизмом спорту. «Це схоже на трансовий стан. Его зникає, бо для нього немає місця. Ти фокусуєшся лише на одному: ставити одну ногу перед одною, забезпечуючи постійний рух вперед».

Цей принцип перегукується з філософією бережливого виробництва, у якій Бак є експертом. На заводі у Скенектаді він входить до команди Lean SWAT, яка регулярно проводить заходи каїзен для виявлення слабких місць у виробничому процесі. «Ми часто розробляємо нові інструменти або системи, що підвищують безпеку та ефективність праці», — пояснює Джордан.

За його словами, як і в ультрамарафонах, «на шляху постійно виникають перешкоди». Саме тут важлива стійкість. «Чи то біг на довгі дистанції, чи створення нового інструменту з нуля — ключем є прогрес», — зазначає він. «Ніщо не є надто складним. Головне — терпіння, вміння вирішувати проблеми та не засмучуватися через дрібниці».

Національний масштаб

Минулого року Бак успішно подолав дистанцію 100 миль на змаганнях Beast of Burden поблизу Буффало. Як і в більшості своїх попередніх стартів, він переміг з першої спроби, фінішувавши за трохи більше ніж 21 годину, випередивши другого учасника на цілу годину. Дізнавшись про естафету Old Glory Ultra, він одразу погодився взяти участь.

Підтримку йому надала мережа Veterans Network — група ресурсів співробітників GE Vernova, що об’єднує 1200 ветеранів та їхніх прихильників у всьому світі. Організація допомагає ветеранам у кар’єрі, заохочує волонтерство та захищає їхні інтереси. Перед стартом естафети мережа організувала благодійний забіг на 5 км у Скенектаді та передала команді Team RWB 5000 доларів.

Випробування ніччю

Подолання 3000 миль крізь пустелі, прерії та гори вимагало бездоганної командної роботи. Учасники були розподілені на три групи по чотири особи. Кожна команда відповідала за приблизно 62 милі протягом восьмогодинної зміни, що становило в середньому близько 15 миль на день для кожного бігуна.

Приблизно на середині шляху один із товаришів Бака отримав травму м’яза й був змушений припинити участь. «Тоді втрутився Джеремі, який мав бути лише водієм», — згадує Бак. Джеремі колись отримав важке поранення від вибуху в Афганістані, і лікарі прогнозували, що він більше не зможе ходити. Проте після років реабілітації він не тільки став на ноги, а й почав бігати. «Джеремі рішуче зайняв місце пораненого і проніс прапор через свій рідний Техас. Це було неймовірно».

Менш ніж за тиждень, рухаючись удень і вночі в темпі менше восьми хвилин на милю, ветерани доставили прапор Old Glory до Вашингтона. Для Бака це стало не лише фізичним, а й моральним тріумфом.

«Саме розум каже “ні”, а не тіло», — розмірковує він. Головна життєва мудрість, на його думку, полягає в русі вперед та оптимізмі. «Стрес і неконтрольовані обставини неминучі. Замість того щоб уникати їх, навчіться витримувати. Пишайтеся своєю працею, продовжуйте рухатися вперед і пам’ятайте: завтра знову зійде сонце!»

Джерело